Особливості пристосування організму людини

На життя і активну діяльність людини впливають сприятливі і несприятливі умови середовища. Сприятливі умови називають адекватними. Це умови зовнішнього середовища. Вони відповідають всім фанотипічним властивостями організму і сприяють здійсненню всіх фізіологічних функцій організму людини. А несприятливі умови середовища називають неадекватними.

Вони не відповідають фенотипічним властивостями організму і не забезпечують нормального фізіологічного функціонування організму людини. При адекватних і неадекватних умовах середовища реакція організму неоднакова. Тому пристосування до різних умов має свої особливості. Процес пристосування включає три компоненти: суб’єкт (біологічна система), об’єкт (умови зовнішнього середовища) і механізм взаємовідносин цих двох компонентів (третій компонент). Коли дають визначення процесу пристосування організму, то потрібно охопити всі три компоненти. При визначенні особливостей пристосування організму людини як біологічного виду говорять про його прогресивний розвиток і збереження його біологічних властивостей.

За фізіологічними ознаками пристосуванням називають властивість організму зберігатися в неадекватних умовах зовнішнього середовища, розвиватися і підтримувати стан систем, що забезпечують тривалість життя і функцію цілісного організму.

При оцінці життєдіяльності організму в умовах зовнішнього середовища можна відзначити, що пристосування організму відбувається відповідно до трьома рівнями: фізіологічні явища, стан гноблення функцій організму, відхилення від фізіологічної норми (хвороба, патологія). Перші два рівні характеризують пристосування організму. Відхилення від фізіологічно нормального стану або захворювання спостерігаються при зниженій енергетиці організму.

Всі люди не можуть однаково швидко і повністю пристосуватися до умов зовнішнього середовища, так як на пристосування організму впливають стать, вік, особливості нервової системи, здоров’я, генетичні властивості, загартованість організму, емоційний стан, види трудової діяльності людини. Засвоєння знань учнями, їх виховання, майбутня трудова діяльність повинні відповідати завданням, поставленим перед новим суспільством. Тому необхідно цілеспрямоване здійснення навчання та виховання як єдиного процесу. До актуальних проблем сучасного суспільства належать: підвищення якості знань, поліпшення виховання, організація і здійснення естетичного і фізичного виховання дітей.

З огляду на морфологічні і фізіологічні особливості кожного шкільного віку, можна здійснити поставлені завдання.

Розвиток і життєдіяльність організму можливі тільки при наявності і відповідно необхідних для життя умов. Організм активно обмінюється речовинами з зовнішнім середовищем. Основою життєдіяльності організму є постійне надходження з навколишнього середовища речовин і енергії, необхідних для утворення клітин і тканин, протікання фізіологічних процесів в організмі, і постійне надходження інформації через нервову систему. До функціональних характеристик дитячого організму відносяться фізіологічні, гігієнічні та психологічні показники. До особливостей людини відноситься його активність. Для визначення активності людини потрібно враховувати його силу волі, мета в житті, рішучість, одержимість, завзятість.

З точки зору фізіології активність людини характеризується якісним рівнем пристосованості організму до умов зовнішнього середовища. Поряд з цим пристосування організму людини залежить від якості, сили, тривалості впливу інформації, що надходить із зовнішнього середовища в органи чуттів людини. Психологічні і фізіологічні реакції людини у відповідь на вплив інформації з зовнішнього середовища показують рівень активності людини.

Адаптація людини до умов зовнішнього середовища в різні періоди життя характеризується розвитком і ускладненням його психологічних, фізіологічних реакцій. Це пов’язано з ростом і розвитком органів і систем органів, а також з ускладненням діяльності людини в кожен період його життя. У зв’язку з впливом умов навколишнього середовища відбувається відокремлення реакцій організму на них. Наприклад, новонароджений пристосовується до дихання атмосферним повітрям. Пізніше, в результаті ускладнення функцій органів дихання, кровообігу та інших органів, з розвитком нервової системи, м’язової системи, він може здійснювати різні рухи. Різні види рухів активізують функцію нервової системи. Так формуються мислення, розум, поведінку та інші якості, дитина спілкується з членами сім’ї. Пристосуванню дитини до умов побуту сім’ї сприяють виховні та психологічні дії старших дітей і дорослих членів сім’ї і гігієнічні умови. Після досягнення шкільного віку дитина приступає до наукового пізнання світу, підвищується його активність і здатність адаптуватися до зовнішнього середовища. Це вважається найвідповідальнішим періодом. Щоб стати членом учнівського колективу, засвоїти навчальний матеріал, розвинути здатність до логічного мислення, регулювати свою діяльність відповідно до вимог умов виховання, стати зразковим учнем, дитина пристосовується анатомічно, фізіологічно, психологічно і гігієнічно.

Безсумнівно, щоб життя людини, його трудова діяльність були цікавими, багато що залежить від освіченості, вихованості, вимогливості до себе. Все це характеризує соціальну адаптацію людини. Перед кожною людиною повинна стояти мета – навчитися відрізняти хороше від поганого, з хорошими намірами вступити в життєвий шлях.

Послідовний зростання і розвиток дитячого організму в початковий період життя характеризує його адаптацію в двох напрямках: адаптація відповідно до зміни обсягу і маси організму, а також ускладненням і розвитком функцій внутрішніх органів, адаптація організму в кожен період життя – узгоджена відповідна реакція організму на вплив умов зовнішнього середовища, а також формування відносин з ними. Це є види біологічної адаптації організму людини. Вони впливають на фізичне і фізіологічний розвиток, здоров’я людини, а також на соціальну адаптацію людини.

Різні кліматичні зони на землі відрізняються температурою повітря, вологістю, зміною парціального тиску кисню і вуглекислого газу, кількістю впливу сонячної радіації на Землю і сукупністю інших факторів. Тому люди, що живуть в умовах жаркого або холодного клімату, в гірських районах, пристосовуються до впливу таких факторів. Наприклад, пристосування людей, що живуть в умовах жаркого клімату, до впливу високих температур відбувається за рахунок підшкірних потових залоз, а пристосування жителів гірських районів до зниженого парціального тиску кисню – за рахунок економного використання кисню. Пристосування до кліматичних умов відбувається поряд з пристосуванням до фізичної праці. Людина не може жити без праці. Тому, в яких би умовах клімату вона не жила, він пристосовується до цих умов і підвищує здатність до праці в цих умовах. Якщо знижується здатність біологічної та фізіологічної адаптації людини, тоді змінюються фізіологічні та біохімічні процеси в організмі, що впливає на здоров’я людини, може виникнути хвороба. Причини виникнення хвороб визначають і вивчають медичні науки. Щоб привести організм в фізіологічно нормальне (природне) стан, використовують різні методи лікування.

ПОДІЛИТИСЯ: