Опорно-рухова система

Як уникнути захворювань опорно-рухового апарату. Будова і функції скелета людини. Будова кістки. Формування і розвиток кісткової системи. Хребет – “основа” нашого здоров’я. М’язова система. Значення фізичних вправ для здоров’я організму.

Нерідко доводиться бачити поєднання розвиненої розумової діяльності з досить слабким тілом, але таке порушення гармонії … не залишається безкарним, – воно тягне неминуче за собою безсилля зовнішніх проявів: думка і розуміння можуть бути, але не буде належної енергії …

П.Ф. Лесгафт
Ох, як болить спина! Цю фразу хоч раз в житті вимовляє практично кожна людина. Можливих причин болю в спині може бути багато, ми не будемо їх обговорювати, а зупинимося на розгляді питання про те, що в силах людини: що потрібно робити і як себе вести, щоб по можливості уникнути захворювань опорно-рухового апарату. В даний час в сучасному суспільстві більшість людей ведуть малорухомий спосіб життя. Якщо на початку століття людина за життя проходив пішки близько 75 тисяч кілометрів, то тепер ледь долає 25 тисяч кілометрів. Втричі менше! Розвиток міської, автомобільного транспорту та таких засобів пересування, як ліфти, ескалатори та інші досягнення епохи науково-технічної революції призводить до появи гіподинамії і гіпокінезії (від грецького hypo – недостатність і kinesis – рух). З медичної точки зору гіпокінезія – це стан малорухомості. Тим часом людський організм влаштований так, що регулярно вимагає фізичного навантаження. Дійсно, все життя людини пов’язана з рухом: якщо люди і не переміщаються в просторі, в їх органах, тканинах і клітинах все одно постійно відбувається рух атомів і молекул.

Від повсякденних навантажень залежать і сила м’язів, і еластичність зв’язкового апарату, міцність кісток, активність обміну речовин, стан і робота багатьох органів і систем нашого організму. Обмеження ж фізичної активності несприятливо відбивається на здоров’ї. Наприклад, коли м’язи мало задіяні в роботі, кров з киснем і поживні речовини в меншій кількості надходять до них, вони стають тоншими і слабкіше. Через зменшення м’язової маси зменшується ємність всієї судинної системи, скорочується кількість працюючих капілярів в скелетних і серцевого м’язах. Тому людина не в змозі впоратися навіть з невеликою фізичним навантаженням. Розвиваються різні захворювання опорно-рухового апарату, слабкість скелетних м’язів і порушення в роботі серцево-судинної системи. Одночасно відбувається перебудова кісток, деформація хребта, порушення обміну речовин, накопичення в організмі жиру, зниження стійкості до інфекційних захворювань. У тих, хто мало знаходиться в русі з кісток і зубів вимивається кальцій – кістки стають ламкими, а зуби доводиться занадто часто лікувати. Через гіподинамії прискорюється процес старіння організму.

Першим в історії народом, усвідомлювали роль фізичної активності у формуванні здоров’я людини, були стародавні греки. Вони почали епоху олімпійських ігор, які вважалися такими важливими, що на час їх проведення припинялося ведення воєн!

Тепер давайте розглянемо опорно-руховий апарат, його структуру і функції, і визначимо, яку увагу треба приділяти, щоб забезпечити йому нормальне функціонування. Неможливо собі уявити людину без опорно-рухового апарату. Швидше за все, він нагадував би безформну масу нездатну до активного пересування, а будь-яка травма ушкоджувала внутрішні органи.

Значення скелета. Скелет людини (від грецького skeletos – висохлий, висушений) є опорою тіла. Він виконує опорну і захисну функції. Так, головний мозок захищений кістками черепа, спинний мозок – хребтом, всередині якого він знаходиться, серце і легені – грудною кліткою. Якби у людини не було ребер, то навіть невеликі зіткнення могли б зашкодити легені та серце. Нижня частина грудної клітини також захищає нирки і верхню частину травної системи. Кістки тулуба та кінцівок є до того ж і важелями, за допомогою яких здійснюються руху тіла в просторі. Скелет створює структурну форму тіла, визначаючи його розміри, а також виконує і інші функції, наприклад, бере участь в обміні речовин. У ньому зосереджена основна частина мінеральних речовин (до 90% кальцію, наявного в організмі людини, фосфор та інші сполуки). Що міститься в кістках червоний кістковий мозок служить основним джерелом клітинних елементів крові.

До опорно-руховому апарату людини відносяться кістки скелета, їх м’язи і сполучна тканина. У скелеті людини розрізняють: скелет голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок. Всього кістки дорослої людини становлять близько 18% маси його тіла, а їх кількість дорівнює 200. Кожна кістка має певну форму, величину і займає певне положення в скелеті. Частина кісток з’єднана між собою рухомими суглобами. Вони приводяться в рух прикріпленими до них м’язами.

Будова кістки. Кость має складний хімічний склад і представлена органічними і неорганічними речовинами. Як видно з малюнка 1.5.11, основну масу становлять 65-70% неорганічні речовини (солі фосфору і кальцію) і 30-35% органічні.
Малюнок 1.5.11. Будова і хімічний склад кістки.

Вид А: 1 – окістя; 2, 3 – компактна речовина кістки; 4 – кістковий мозок

Вид Б: хімічний склад кістки

Мінеральні речовини надають твердість, органічні – еластичність і пружність. По твердості кістка можна порівняти з чавуном або бронзою. Кістки людини дуже динамічна і протягом життя людини зазнає значних змін. Вікові зміни кісткової системи настільки характерні, що дозволяють фахівцям судити по виявленим в розкопках кісток про вік людей, що жили багато століть назад. Мінливий і хімічний склад кісток в залежності від віку. Так, в дитячому віці кістки більш еластичні і пружні, тому що в них переважають органічні речовини. З віком же їх стає менше, і тому у літніх людей кістковий апарат більш крихкий і ламкий. Скелет як опора несе великий вантаж: в середньому 60-70 кг (це середня маса дорослої людини).

Більшість кісток складається із зовнішнього щільного речовини (розташовується в місцях, де потрібна особлива міцність) і внутрішнього губчатого речовини (забезпечує зменшення маси кістки). Їх кількісне співвідношення і розподіл залежить від ділянки скелета і виконуваних функцій. Зовні розташовується окістя – тонка оболонка, міцно поєднана з кісткою, багата нервами і судинами, проникаючими в глиб через особливі отвори. Вона бере участь в харчуванні і зростанні кісток в товщину за рахунок поділу клітин окістя, тоді як в довжину кістки ростуть за рахунок хрящів (дивись малюнок 1.5.11, вид А). Розвиток скелета у чоловіків закінчується до 20-25 років, у жінок – в 18-21 рік.

Кожна кістка скелета – це активно функціонуюча і безперервно оновлюється структура. Для збереження твердості кістки мають потребу в регулярному навантаженні, так як під її впливом кістки і весь скелет розвиваються правильно. У разі недостатності з якої-небудь причини навантаження кістки зазнають патологічних змін, наприклад, знерухомлених призводить до того, що кістки втрачають механічну міцність. Цей швидкоплинний процес можна спостерігати, наприклад, на загіпсованою протягом місяця нозі. Вміст кальцію в кістках зменшується також з віком, при цьому відзначається і підвищення їх крихкості. Крихкість кісток, обумовлена нестачею кальцію, призводить до частих переломів у людей похилого віку при падінні або інших травмах. Подібний стан називається остеопорозом (від грецького osteon – кістка, poros – пора, отвір).

Деякі хвороби також є причиною декальцінаціі кісток скелета. До них відноситься ряд захворювань кишечника, пов’язаних зі зниженою здатністю організму отримувати кальцій з продуктів харчування, і нирок, що виділяють ненормально велику кількість кальцію. При вагітності також відбувається деяка втрата кальцію кістками скелета, що пояснюється підвищеним споживанням його організмом плода. Однак кальцій з кісток вагітної жінки виводиться у таких незначних кількостях, що це майже не позначається на їх міцності. Деякі медикаментозні препарати, наприклад гормональні, також впливають на вміст кальцію в кістках і тому можуть сприяти його зайвому виведенню.

Дефіцит кальцію в кістках можна виявити при рентгенологічному обстеженні. Кістки скелета з низьким його вмістом слабо виділяються на рентгенограмі, тому за контрастом між ними і навколишнього тканиною визначається рівень цього елемента в кістках скелета. Боротися з недостатністю кальцію часто буває дуже складно. Щоб запобігти її розвиток (при відсутності захворювань кишечника і нирок, а також порушення обміну речовин) і зберегти нормальну структуру кісток, необхідно вести активний спосіб життя.
Для того щоб бути здоровим необхідна щоденна фізичне навантаження. Фізичні вправи повинні стати постійним атрибутом життя.

Тепер розглянемо хребет – основу скелетної, м’язової та нервової систем. Він додає тілу потрібну форму, забезпечує певне розташування тіла в просторі і утримує його у вертикальному положенні.

Як же побудований хребет? Це стовп, що складається з 33-34 хребців, розташованих від основи черепа до таза. Він має 4 вигину: шийний, грудний, поперековий і крижовий, – забезпечують йому пружність, що особливо важливо при ходьбі, бігу і стрибках. При різких рухах хребет пружинить, чому сприяють фізіологічні вигини вперед і назад, і оберігає спинний мозок від струсу.

Хребет в організмі людини виконує наступні функції:

1. Чи є опорою нашого тіла, тому він повинен бути міцним, щоб витримати навантаження.

2. Забезпечує рухову активність голови і шиї, а також верхніх і нижніх кінцівок, тобто всього тіла.

3. Забезпечує статику, що пов’язано з нервово-м’язових апаратом.

4. Захищає спинний мозок, від якого відходять нерви, що забезпечують узгоджену роботу скелетно-м’язової системи та внутрішніх органів. Всі автоматичні і рефлекторні дії контролюються спинним мозком, за винятком тих, які контролює головний мозок. Тому при патології хребта порушується і робота нервової системи. Захист спинного мозку – найбільш важлива функція хребта.
Хребет відіграє важливу роль у здоров’ї людини. Навіть невеликі порушення в хребті можуть негативно позначитися на стані інших частин тіла.

Причиною багатьох хвороб, які до нас приходять з дитинства, є неправильне положення (викривлення) хребта у дитини і підлітка. При викривленні хребта зменшується його рухливість, порушується постава (звичне положення тіла при стоянні, ходьбі і сидінні), змінюється форма грудної клітини. Згодом з’являються скарги на м’язові і міжреберні болі, може змінитися положення внутрішніх органів, що ускладнює їх функціонування.
Тому важливо ще в ранньому дитячому віці стежити за поставою, займатися фізичними вправами, чергувати режим праці та відпочинку.

Нормальна постава людини визначається уявної вертикальної лінією, на якій розташований центр ваги людського тіла. Підборіддя має перебувати під прямим кутом до решти тіла, плечі – прямі, грудна клітка піднята вгору, живіт підтягнутий, але не втягнуть глибоко всередину. У цьому положенні спина зберігає свої природні вигини. Прямо необхідно не тільки стояти, але і сидіти, і ходити.

Проста вправа для підтримки правильної постави: встаньте спиною до стіни, ноги злегка розставлені, руки вільно опущені. Потилицю, плечі, ікри і п’яти стосуються стіни. А тепер постарайтеся притулитися до стіни так, щоб відстань між стіною і попереком було не більше товщини пальця. Підберіть живіт, витягніть трохи шию вгору і підніміть плечі. Виконуйте цю вправу якомога частіше протягом дня.

Правильна постава. Якщо при ходьбі хребетний стовп зберігає фізіологічні вигини, то всі удари, що виникають при зіткненні ніг з поверхнею опори, поглинаються хрящовими пластинками і дисками, які виконують роль пружини і захищають спинний і головний мозок від пошкодження.

Сама природа зробила ходьбу ідеальним вправою, яке омолоджує весь організм.

Як правильно сидіти. Сидіти треба так само правильно, як і стояти. Спину слід щільно притулити до спинки стільця, форма якого повинна відповідати кривої хребта. Живіт не повинен бути розслабленим, плечі слід тримати прямо.

Звичайна діяльність людини не дає повністю використовувати можливості хребта. Природа створила його таким, що він може витримувати величезні навантаження. Ходьба, біг, повороти, нахили, підняття і перенесення важких предметів протягом багатьох років – всі ці навантаження витримує хребет. Однак більшість людей прискорюють процес природного згасання організму, порушуючи закони природи. Наприклад, у тварин постійним тренуванням хребта є природні повсякденні руху. Поспостерігайте, наприклад, за кішкою або собакою. Собака опускає передню частину свого тіла, витягує передні лапи далеко вперед або звивається всім тілом і крутить головою. Можливо, це є причиною того, що тварини довгий час зберігають рухову активність.
Хребет, як ніяка інша частина тіла, дуже швидко реагує на наше до нього увагу.

За допомогою простих і щоденних вправ можна відновити функції хребта. Наприклад, правильна постава “тренує”, сприяє утриманню хребта в “розтягнутому” стані, при цьому створюються умови для нормального функціонування внутрішніх органів і систем.

За численними спостереженнями фахівців, одним з важливих компонентів, що впливають на роботу нашого організму, є гімнастика. Корисно робити ранкову гімнастику. Підійде все: біг, танці, аеробіка. Головне, щоб рух доставляло радість. Основна мета гімнастики – сприяти нормалізації тонусу м’язів, збільшення рухливості хребта, створення “м’язового корсету” (як природного стабілізатора хребетного стовпа), поліпшення загального стану і відновленню працездатності. Не варто забувати, що тільки усвідомлене і активне використання фізичних вправ дає видимий ефект: зберігає життєвий тонус, посилює активність емоційно-вольової фону, покращує загальний стан організму.

Однак жоден комплекс вправ не може замінити саму універсальну навантаження, визначену нам природою. Йдеться про ходьбі.
Ходьба щодня, щогодини і щохвилини тренує всі групи м’язів нашого тіла, стимулює діяльність всіх систем організму, є природним і обов’язковим фактором нормальної життєдіяльності людини.

Під час ходьби активується дихання, підвищується обмін речовин, поліпшується кровообіг у великих м’язових групах, в тому числі в серцевому м’язі. Зміцнюються м’язи ніг, тулуба, збільшується рухливість в суглобах нижніх кінцівок. Формується правильна постава і вільна хода. Внаслідок регулярного тренування виробляється витривалість, зокрема з боку нервово-м’язового апарату, збільшується сила м’язів ніг.
Ходьба – прекрасне, просте і загальнодоступний засіб для тренування м’язів і розвитку рухового апарату.

Ходьба на свіжому повітрі по красивій місцевості створює сприятливий психоемоційний фон, покращує настрій, сон. Вона також є одним з методів лікувальної фізкультури. Ходьба повинна бути ритмічної і супроводжуватися глибоким, спокійним диханням через ніс з подовженим видихом. Дихання слід поєднувати з ритмом кроків, тобто на певну кількість кроків розраховується певна кількість дихальних рухів: на 2-3 кроки – вдих, на 3-4 кроки – видих.

Позитивний вплив фізичних вправ, водних процедур на організм людини відомо з давніх часів. Регулярна м’язова діяльність покращує кровообіг, затримує розвиток склеротичних змін в серці, судинах, легенях, підвищує обмін речовин, зниження якого неминуче відбувається в літньому віці. Корисні повільна їзда на велосипеді по рівній місцевості, пішохідні прогулянки, плавання. Починати заняття фізкультурою необхідно з малих навантажень, поступово їх збільшуючи. І ще одна умова: м’язові навантаження повинні бути дозованими, особливо на початковому етапі.

Значення фізичних вправ для підтримки опорно-рухового апарату. Що б не робила людина: йшов, біг, – всі свої дії він робить за допомогою скелетних м’язів. Вони утримують тіло у вертикальному положенні, беруть участь у виконанні довільних рухів, дозволяють приймати різноманітні пози, виконують опорну і захисну функції, забезпечують дихальні і ковтальні руху і багато інших функцій.

М’язи міцно прикріплені до кісток за допомогою сухожиль – білуватих тяжів сполучної тканини, зрощених з кісткою.
М’язи – це активна частина опорно-рухового апарату.

Кожна м’яз складається з паралельних пучків м’язових волокон, які представлені тонкими скорочувальними нитками (миофибриллами) з великою кількістю ядер (дивись малюнок 1.3.1). Міофібрили, в свою чергу, складаються з найтонших ниток двох типів – товстих і тонких, які під мікроскопом видно як чергуються темні і світлі смуги. Звідси і назва скелетної м’язової тканини – поперечно-смугаста.

Чи знаєте ви, що…
маса скелетної мускулатури у дорослої людини становить 30-35% маси тіла. У людини більше 600 скелетних м’язів, утворених поперечно-смугастої м’язової тканиною.

М’язи виконують велику роботу, тому вони багаті кровоносними судинами, по яких кров постачає їх киснем, поживними речовинами, виносить продукти обміну речовин. Залежно від розташування на людському тілі і їх функцій м’язи поділяються на м’язи голови і шиї, тулуба і кінцівок (рисунок 1.5.12).

Робота м’язів. Основною властивістю всіх видів м’язів є їх здатність скорочуватися. Здатність активно зменшувати свою довжину при роботі залежить від властивості м’язи міняти ступінь своєї еластичності під впливом нервових імпульсів.

Роботою м’язів керує нервова система, вона забезпечує узгодженість їх дій, пристосовує їх роботу до реальної обстановки, робить її економічною. Вчені встановили, що вся м’язова діяльність людини має рефлекторний характер. Мимовільне вилучання руки від гарячого предмета, дихальні руху, ходьба – все це рухові рефлекси різної складності. М’язи, скорочуючись або напружуючись, виробляють роботу. Вона може виражатися в переміщенні тіла або його частин. Така робота здійснюється при піднятті важких предметів, ходьбі, бігу. Це динамічна робота. При утриманні частин тіла в певному положенні, утриманні вантажу, стоянні, збереженні пози відбувається статична робота. Одні і ті ж м’язи можуть виконувати і динамічну, і статичну роботу.

Сила м’язів залежить від кількості міофібрил в м’язових волокнах. Так, в добре розвинених м’язах їх більше, в менш розвинених – менше.

Систематичні фізичні вправи, регулярні заняття спортом, фізична праця сприяють збільшенню обсягу м’язів, зростанню м’язової сили та працездатності.

Чому ж так важливо підтримувати себе “у формі” і займатися фізичними вправами? Слід зазначити, що людина постійно спостерігає за станом свого організму. При самоконтролі враховуються суб’єктивні показники (сон, апетит, настрій і багато іншого). Перш за все, слід сказати про самопочуття і настрій. Самопочуття може оцінюватися як хороше, задовільний і погане. Раціональні фізичні навантаження, пропорційні можливостям організму, сприяють хорошому самопочуттю і настрою, викликають відчуття життєрадісності, покращують сон і апетит. Як вже було сказано вище, без роботи, в зв’язку з малою фізичною активністю, м’язи з часом атрофуються, тобто їх волокна поступово зменшуються в об’ємі і в них розвиваються такі ж процеси, аналогічні старіння.

З віком у м’язових клітинах зменшується вміст калію і підвищується концентрація натрію і хлору в зв’язку зі зниженням активності іонних насосів. Погіршується здатність до зв’язування і вивільнення кальцію. Число рецепторів гладком’язових клітин до багатьох гормонів і медіаторів зменшується. Але при цьому спорідненість, а, отже, і чутливість ряду рецепторів до гормонів підвищується.

Волокна поперечно-смугастих м’язів стоншуються і зменшуються в об’ємі, в них знижується число пучків міофібрил, менш чітко виявляється поперечнасмугастість. Збільшується частка колагенових волокон в міжм’язової сполучної тканини, що є причиною зниження еластичності м’язів. Падає скорочувальна здатність м’язових клітин.

Однак при регулярних рухових навантаженнях активується синтез багатьох білків, а розміри клітин не тільки скелетних, але і серцевої м’язів, а також мітохондрій збільшуються. Це призводить до поліпшення скорочувальної активності міокарда, наповнення камер серця і поліпшення кровопостачання тканин.

Спостереження протягом багатьох років за 120 000 чоловіками семи країн (США, Японія, Фінляндія та ін.) Показало, що фізичні вправи під час дозвілля на 1/3 зменшують ризик розвитку хвороб серця і кровоносних судин.

Одночасно такі навантаження призводять до підтримки розумової працездатності, переважанню позитивних емоцій. Ці механізми лежать в основі профілактичної дії регулярних фізичних навантажень на організм людини.
Для того щоб не перетворитися в людей, чиї руки і ноги можуть лише натискати кнопки і педалі різних технічних пристроїв, необхідно регулярно займатися фізичною працею. Давайте собі фізичне навантаження!

Рух (біг, ходьба, фізичні вправи) має займати не менше 2 год в день. Це дуже важливо, оскільки при фізичній активності посилюється кровотік, відкриваються судини різних органів і систем. Виділяються біологічно активні речовини, необхідні для клітин серця і мозку. Активізується діяльність нервової і ендокринної системи.

Можна сказати, що за рахунок активації обмінних процесів організм “проходить” своєрідний курс лікування. Таким чином, жодне лікарський засіб не замінить рухову активність людини, і медицина не захистить організм, який не буде багато рухатися. Поки не пізно, варто дослухатися до поради Гіппократа: “Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні міцно ввійти в повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працездатність, здоров’я, повноцінне і радісне життя”.

...
ПОДІЛИТИСЯ: