Нітрати і нітрити

Це група органічних сполук, що представляють собою ефіри багатоатомних спиртів і азотної або азотистої кислоти. Такі сполуки використовуються і у виробництві динаміту, але застосовуються в медицині дози і форми не вибухонебезпечні. Родоначальником препаратів цієї групи вважають нітрогліцерин, який був впроваджений в медичну практику в 1879 році і з тих пір ефективно лікує гострі напади стенокардії. Амілнітріт, хоча і був відомий раніше, ніж нітрогліцерин, перестав застосовуватися через свою високу летючості навіть при звичайних температурах. Нітрогліцерин – теж рідина, але менш летюча і його, виявилося, можна укладати в лікарські форми. Згодом з’явилися тверді нітрати – ізосорбіду мононітрат, ізосорбіду динітрат і пентаерітріта тетранітрат. До цієї групи “примикає” молсидомін, який в хімічному відношенні не відноситься до нітратів, але володіє подібним з ними механізмом дії.

Як видно з назви, ключовим для дії нітратів є наявність в структурі груп, що представляють собою з’єднання азоту з киснем. В організмі, проходячи через клітинну мембрану, ці речовини отщепляют нітрогрупи, і після біохімічного перетворення утворюється оксид азоту, який ініціює зменшення вмісту іонів кальцію. В результаті відбувається зниження тонусу, тобто розслаблення і розширення стінок периферичних кровоносних судин. Про подібний механізм дії ми вже згадували в розділі 1.3 “Як ліки лікують …” і відзначали, що так само реалізують ефект і препарати, що покращують потенцію (наприклад, Віагра).

Під дією нітратів розширюються і артерії, і вени, але сильніше цей ефект позначається на венах. В результаті приплив крові до серця послаблюється і, отже, зменшується навантаження на нього. Навантаження на серце зменшується і за рахунок зниження серцевого викиду, так як опір артерій теж послаблюється. Ці властивості нітратів і дозволяють застосовувати їх при лікуванні стенокардії.

Стенокардія, або “грудна жаба”, виникає в результаті кисневого голодування (гіпоксії) клітин серцевого м’яза (міокарда). Ці клітини, на відміну від клітин скелетних м’язів, беруть із крові практично весь міститься в ній кисень, тому при збільшенні навантаження задовольнити зрослі потреби в кисні можуть тільки за рахунок припливу нової крові. Якщо артерії, що постачають серце киснем (їх називають коронарними), з якихось причин втрачають здатність швидко пристосовуватися до мінливих потреб клітин серця, виникає ішемія – недостатність місцевого кровопостачання. Звідси і загальна назва хвороби – ішемічна хвороба серця. Біль, що виникає при цьому, обумовлена накопиченням недоокислених (не вистачає кисню) продуктів обміну, дратівливих больові рецептори.

Нітрати, зменшуючи периферичний судинний опір, знижують навантаження на серце і, таким чином, потреба серцевого м’яза (міокарда) в кисні.

Недоліком ліків на основі нітратів є їх невисока біодоступність при пероральному прийомі. Справа в тому, що в печінці є фермент, який активно розщеплює ці речовини і тільки менше 10-20% дози потрапляє в кров. Щоб досягти терапевтичної концентрації в крові і отримати тривалий ефект, доводиться збільшувати дози. Тому великого поширення набули лікарські форми з пролонгованим вивільненням нітратів.

При раптових нападах, коли необхідно отримати швидкий ефект, ліки кладуть під язик. При такому способі введення воно мине печінка, і дія розвивається дуже швидко. Однак часто приймати ліки під язик не можна – ефект може виявитися надмірною. А при маленьких дозах дію нітратів нетривалий – 15-30 хв.

Третій спосіб прийому нітратів – трансдермальний, тобто “через шкіру”. На шкіру приклеюється пластир, з якого протягом тривалого часу повільно вивільняється ліки.

Основними побічними діями нітратів є рефлекторне підвищення частоти серцевих скорочень (у відповідь на зниження артеріального тиску), головний біль ( “нітратний” головний біль), запаморочення.

Посилання на основну публікацію