Ліки та алкоголь

Якось раз глава однієї американської сім’ї після традиційного стаканчика віскі з содовою перед сном замість снодійного помилково прийняв таблетку метронідазолу, який за вказівкою гінеколога брала його дружина. Досить скоро бідний бізнесмен відчув себе погано: він почервонів, з’явилося болісне відчуття нудоти, розвинулося загальне нездужання. Явна картина отруєння.

Це один з класичних прикладів взаємодії алкоголю з ліками. І таких прикладів безліч. В одних випадках перекручується дію алкоголю, в інших – гірше, або послаблюється дію ліків, по-третє – змінюються реакції людини. Підсумок завжди один – лікування ускладнюється.

Всі алкогольні напої містять етиловий спирт, або етанол, якому ми і зобов’язані почуттям сп’яніння. Справа в тому, що спирти мають наркозних дією, яке проявляється щодо будь-яких клітин і будь-яких організмів. Силу і тривалість цієї дії відчував на собі кожен, хто хоч раз випив алкогольний напій. В організмі спирт як чужорідна речовина піддається перетворенню (біотрансформації) за участю біологічно активних речовин, які є каталізаторами більшості хімічних процесів (ферментів). Спочатку в справу вступає алкогольдегидрогеназа, яка окисляє спирт до альдегіду. Цей процес досить повільний. Якщо уповільнити окислення спирту, то стійкість до алкоголю знижується. Такою дією володіє, зокрема, анальгетик метамізол натрію (Анальгін). На другій стадії під дією альдегиддегидрогенази ацетальдегід перетворюється в оцтову кислоту, яка активно використовується організмом в обміні речовин. Чим швидше відбувається це перетворення, тим менше ми відчуваємо шкідливу дію альдегіду і, отже, алкоголю.

Згадаймо нашого невдалого американця, про який ми говорили на початку глави. Метронідазол, який він помилково прийняв замість снодійного, спотворює дію алкоголю, тому що уповільнює перетворення ацетальдегіду в оцтову кислоту. Саме ацетальдегід отруює організм, накопичуючись в крові. Один з методів лікування алкоголізму заснований на такому механізмі. Хворому дають препарат, що містить дисульфірам (Тетурам, Еспераль та інші) або ціанамід. Ці речовини блокують фермент альдегіддегідрогеназу, і біотрансформація етанолу зупиняється на стадії утворення ацетальдегіду, який викликає отруєння організму. В результаті чарка горілки перетворюється в чарку отрути. Метронідазол же виявився як противоалкогольного кошти занадто слабким і в цих цілях не використовується. У медицині знаходять застосування його антибактеріальні властивості. Але навіть невелика доза спиртного, прийнята в ході лікування метронідазолом, може викликати важке отруєння. Такі ж, як при прийомі метронідазолу, симптоми (головний біль, почервоніння шкірних покривів, нудота або блювота, запаморочення) може викликати одночасне вживання алкоголю і цефалоспоринових антибіотиків, хлорамфеніколу, гризеофульвіну, сульфаніламідних препаратів.

Незвичайні властивості ціанаміду були вперше виявлені на заводі з виробництва азотних добрив, де синтезувалося і використовувалося це з’єднання. Адміністрація заводу помітила, що робітники цього цеху не тільки не пиячать, а й взагалі не беруть в рот ні краплі спиртного. А лікар, який спостерігав цих робочих, зауважив, що у тих, хто пробував випити, з’являлися різкий приплив крові до обличчя, рясний піт, прискорене серцебиття, задишка і нудота. Якщо доза була трохи більше, виникали болі в серці і відчуття наближення смерті. При таких симптомах випивати вже не захочеться. Так були відкриті антиалкогольні властивості ціанаміду.

Відомо незвичайне взаємодія алкоголю з клонідином (наприклад, препарати Клофелін, гемитон і інші). Людина не тільки впадає в глибокий сон, але і не пам’ятає згодом нічого з того, що з ним відбувалося. Тому і застосовують клонідин іноді “не за призначенням”, додаючи в чарку людини, якого хочуть обікрасти. На жаль, механізм такої взаємодії поки не зовсім зрозумілий. Очевидно, що відбувається підсумовування впливів алкоголю та клонідину.

Можна навести й інший приклад. Кофеїн володіє психостимулирующим дією. Його також називають “викидайлом”, так як кава подають, щоб підбадьорити засидівся гостя і спонукати його до відходу. Спочатку все саме так і відбувається, людина як би протвережує. Але через деякий час сп’яніння повертається, причому в ще більшому ступені, ніж до того, як випили кави. Справа в тому, що кофеїн підсилює проникнення спирту в мозок з крові через гематоенцефалічний бар’єр, через це посилюється і сп’яніння.

Спирти є хорошими розчинниками для жирів-компонентів клітинних мембран, які, як ми вже знаємо, служать бар’єрами на шляху проникнення будь-яких речовин в клітку. Спирт як би проробляє отвори в цих перешкодах. Особливо це небезпечно для клітин мозку. При спільному застосуванні алкоголю і нешкідливих доз снодійних засобів (в особливості, на основі похідних барбітурової кислоти) може виникнути небезпечне для життя пригнічення дихального центру. Небезпечним також може стати спільне застосування алкоголю ще з однією групою психотропних засобів, з антидепресантами. Причому не з усіма, а з тими, які інгібують фермент (моноаміноксидази), що руйнує адреналін. Якщо одночасно з такими ліками прийняти алкоголь, який стимулює додаткове виділення адреналіну, то результатом може стати небезпечне почастішання роботи серця, спазми судин з підвищенням артеріального тиску. У деяких сортах пива і вин міститься тирамін, який володіє подібним з адреналіном будовою і дією. У нормальних умовах він руйнується вже в кишечнику, але при прийомі ліків, що пригнічують моноаміноксидази, тирамін всмоктується в кров і може викликати небезпечне підвищення артеріального тиску.

Алкоголь також викликає зміна рівня цукру в крові, причому спочатку його зміст підвищується, а потім падає. Це вдвічі небезпечно для хворих на цукровий діабет. По-перше, різке зниження вмісту цукру в крові може привести до втрати свідомості. По-друге, сульфаніламідні препарати, які призначаються діабетикам, пригнічують альдегіддегідрогеназу, це викликає накопичення в крові токсичного ацетальдегіду.

Прийом алкоголю, так само як і стресова ситуація, призводять до активізації роботи наднирників і додаткової виробленні гормонів (кортизон, альдостерон і інші). При регулярному прийомі алкоголю організм як би живе в умовах постійного стресу, це, природно, змінює його реактивність по відношенню до ліків. Знижується снодійну дію барбітуратів, але підвищується їх токсичність. Лікувальні дози гормональних препаратів можуть викликати ефект передозування. Небезпечним стає застосування ефедрину, нафазолина, ксилометазоліну та інших адренергічних засобів при лікуванні нежиті, оскільки алкоголь підвищує чутливість серця до адреналіну. З цієї ж причини (а також через дефіцит калію) застосування серцевих глікозидів на тлі вживання алкоголю може викликати порушення ритму серця. Спотворюється дію нітрогліцерину, сечогінних засобів.

Поєднання алкоголю з резерпіном, метилдопою, гідралазином, гуанетидином, з лікарськими речовинами, що розширюють периферичні судини, або з ганглиоблокаторами може викликати небезпечне зниження артеріального тиску.

При хронічному споживанні алкоголю відбувається активація ферментів, що забезпечують руйнування алкоголю в печінці. При цьому підвищується активність інших ферментів, які здійснюють перетворення ліків в організмі і прискорюють їх розпад. Це відноситься, в першу чергу, до снодійним, болезаспокійливу, протидіабетичні засобам, але цей ряд можна було б продовжити. Відомо, що люди, що постійно вживають спиртні напої, стають слабо сприйнятливі до дії наркозних і знеболюючих засобів.

Регулярний прийом спиртних напоїв підсилює токсичну дію парацетамолу на печінку. Мабуть, це відбувається за рахунок збільшення вмісту і зниження швидкості виділення токсичних проміжних продуктів обміну (метаболітів) парацетамолу. Тому парацетамол не слід призначати хворим, що страждають на алкоголізм.

Алкоголь може прискорювати всмоктування ліків із травного тракту, створюючи в організмі більш високі концентрації препарату, ніж при звичайному прийомі. Це призводить до передозування. Відомі, наприклад, такі випадки. Одна людина після прийому таблетки від головного болю випив 100 г горілки. Незабаром температура його тіла підскочила до 39 oC, а на шкірі і слизових оболонках з’явилися пухирі. У наявності були ознаки передозування. В іншому випадку здоровий чоловік запив полівітаміни горілкою. Розвинулося кровоточить запалення шкіри і запалення нирок. У третьому випадку, пацієнт випив горілки після прийому сульфаніламідного препарату, що призвело до розвитку у нього запалення шкіри і жовтяниці.

Як бачите, взаємодія алкоголю з ліками призводить до різноманітних, як правило, негативних наслідків, які не завжди можна точно передбачити. Тому краще не змішувати ліки і алкоголь в своєму організмі, щоб не поповнювати вищенаведений ряд сумних прикладів.

...
ПОДІЛИТИСЯ: