Кора головного мозку

У корі 10-14 млрд нейронів, поверхня її становить 1500 см2. Поверхня півкулі (плащ) утворена рівномірним шаром сірої речовини товщиною 1,3-4,5 мм, що містить нервові клітини, що утворюють шість пластинок (рис. 49). Зовнішня пластинка включає дрібні мультиполярні асоціативні нейрони, а також волокна нижележащих шарів і називається молекулярної. Під нею послідовно лежать зовнішня зерниста пластинка з дрібними мультиполярними нейронами, зовнішня пірамідальна пластинка з нейронами відповідної форми, внутрішня зерниста і внутрішня пірамідальна пластинки. Остання утворена гігантськими клітинами Беца діаметром близько 125 мкм, які дають початок низхідним пірамідним шляхах. Самої внутрішньої платівкою кори, що безпосередньо прилягає до білої речовини, є мультиформна, де розташовуються нейрони різної форми і величини.

Кора складається з численних борозен і звивин. Вони схильні індивідуальним змін і різні не тільки у різних людей, але і в двох півкулях одного і того ж людини. Глибокі, постійні борозни ділять півкулі на великі ділянки – частки, що складаються з часточок і звивин. Часткою всього шість: лобова, тім’яна, скронева, потилична, крайова і острівець (рис. 50).

Верхня поверхня плаща розділена на частки за допомогою латеральної, центральної та тім’яно-потиличної борозен. Латеральна борозна відділяє тім’яну частку від скроневої. Вона починається біля основи півкулі в поглибленні, до якого прилягає острівець, потім виходить на латеральну поверхню півкулі і по ній йде назад і вгору. Центральна борозна починається на верхньому краї півкулі, ззаду від його середини і йде вперед і вниз. Спереду від неї знаходиться лобова частка, а ззаду – тім’яна. Тім’яно-потилична борозна розташована на внутрішній поверхні півкулі, але кордон ця неповна, тому частки переходять один в одного.

На медіальній поверхні півкулі розташовуються поясна, колатеральна і нюхові борозни. Поясна борозна йде паралельно мозолистого тіла, відокремлюючи лобову і тім’яну частки від поясної звивини. Колатеральна борозна розмежовує на нижній поверхні півкулі скроневу, крайову і потиличну частки. У передній частині нижньої поверхні півкулі розташована нюхова борозна з нюхової цибулиною, яка триває в нюховий тракт. Взаємовідносини борозен і звивин з кістками і швами черепа у новонародженого інші, ніж у дорослого. Центральна борозна розташована на рівні тім’яної кістки, тім’яно-потилична лежить на 12 мм спереду від ламбдовідного шва. Співвідношення борозен, звивин і швів, характерні для дорослої людини, встановлюються у дітей в 6-8 років.

У лобовій частці паралельно центральній борозні розташовується перед-центральна борозна. Від неї в поздовжньому напрямку відходять верхня і нижня фронтальні борозни, які ділять частку на одну вертикальну і три горизонтальні звивини. Вертикальна звивина розташовується між центральною і предцентральной борознами і називається предцентральной звивиною, в ній розташовується ядро рухового аналізатора. Від п’ятого шару кори цієї звивини починається корковий спадний шлях. Горизонтальні звивини називаються верхньої, середньої та нижньої лобової звивини. У середній звивині розташовується центр письма – руховий аналізатор письмової мови, ядро якого остаточно формується до 7 років, а також центр поєднаного повороту голови і очей в одну сторону. У нижній звивині локалізована моторний центр мови (артикуляції), що має двосторонню закладку в ембріогенезі і розвивається у правшів ліворуч, а у лівшів – праворуч. Ядро рухового аналізатора усної мови диференціюється до 3 років.

Тім’яна частка між центральною і постцентральної борознами містить постцентральную звивину, яка є центром дотику, больової і температурної чутливості. Перпендикулярно постцентральної звивині йде межтеменной борозна, що розділяє задню частину тім’яної частки на верхню і нижню тім’яні часточки. У верхній тім’яної часточці знаходиться центр стереогноза (впізнавання предметів на дотик). У нижній тім’яній часточці видна надкрае-вая звивина, в яку впирається латеральна звивина. Надкраевой звивина є центром Пракс (цілеспрямованих навичок трудового, спортивного характеру). Нижче надкраевой лежить кутова звивина, де знаходиться центр читання – зоровий аналізатор письмової мови, ядро якого формується до 7-річного віку. Два останніх центру мають двосторонню закладку в ембріогенезі.

Скронева частка має дві поздовжні – верхню і нижню скроневі – борозни, які ділять її на три поздовжні звивини – верхню, середню і нижню. Всі вони паралельні латеральній борозні. У задній частині верхньої скроневої звивини знаходиться сенсорний центр мови. У середньому її відділі розташовується ядро слухового аналізатора. У новонародженого воно підготовлено до умовно-рефлекторної діяльності. У 2-3 роки починає розвиватися друга сигнальна система, і корковий центр слуху швидко ускладнюється. Ядро слухового аналізатора усної мови дозріває в перші роки життя. У самій медіальної частини розташовується гиппокампального звивина. Передній її відділ представлений гачком і тут розташовується центр нюху і смаку.

Потилична частка має мінливі і непостійні борозни. На її медіальній поверхні виділяється глибока постійна опорна борозна, розташована горизонтально і йде від потиличного полюса до тім’яно-потиличної борозни. Між шпорної і затилоч-но-тім’яної борознами розташовується трикутна звивина (клин) і язична звивина – центр зорового аналізатора. Ядро зорового аналізатора у новонародженого за своїм клітинному складу подібно з ядром дорослих. Під впливом зовнішніх факторів відбувається його подальше ускладнення.

Острівець має форму трикутника, верхівка якого звернена вперед і вниз. Він знаходиться в латеральній борозні і з усіх боків обмежений глибокої кругової борозною. Поверхня вкрита короткими звивинами.

Крайова частка розташовується на медіальній поверхні півкуль і включає в себе поясний і парагіппокампальную звивину. Перша починається внизу борозною мозолистого тіла, а зверху – поясний борозною, яка відділяє її від лобової та тім’яної часток. Друга обмежується зверху гиппокампального борозною, а знизу колатеральної, що відокремлює її від скроневої частки. Передній кінець парагіппокампальной звивини утворює гачок, охоплюючи передній кінець гиппокампального борозни.

На поверхні півкуль великого мозку у новонародженого вже є борозни і звивини. Основні борозни (центральна, латеральна) виражені добре, а гілки основних борозен і дрібні звивини позначені слабо. Надалі, з віком дитини, борозни стають глибшими, а звивини між ними рельєфніше. У дитини лобова частка опукла і відносно невелика, скронева – дуже висока, острівець розташований глибоко. Протягом перших місяців життя розвиток кори йде дуже швидкими темпами. Більшість нейронів набувають зрілу форму, відбувається мієліт-низация нервових нейронів. Різні коркові зони дозрівають нерівномірно. Найбільш рано дозріває соматосенсорна і рухова кора, трохи пізніше – зорова і слухова. Дозрівання сенсорних і моторних зон в основному закінчується до 3 років. Значно пізніше дозріває асоціативна кора: до 7 років вона формується в основному, а остаточно диференціювання її нервових клітин, формування нейронних зв’язків з іншими відділами мозку відбуваються до підліткового віку. Найбільш пізно дозрівають лобні області кори. Поступовість дозрівання структур кори великих півкуль визначає вікові особливості вищих нервових функцій і поведінкових реакцій дітей різних вікових груп.

На внутрішній поверхні кори виділяють ряд утворень, які відносяться до лімбічної системи: нюхову цибулину і тракт, розташовані на нижній поверхні лобової частки, а також поясний, гиппокампального і зубчасту звивини. Вони утворюють кільце над мозолясті тілом. Ця система регулює роботу внутрішніх органів, ендокринних залоз і забезпечує емоційні реакції.

Филогенетически в корі розрізняють стародавню (архикортекс), стару (палеокортекс) і нову (неокортекс) кору. Стародавня кора включає в себе нюхові цибулини, нюхові тракти і нюхові горбки, де розташовуються вторинні нюхові центри. Стара кора включає в себе поясний звивину, гіпокамп і мигдалину.

Нюховий мозок, крім функцій, пов’язаних з нюхом, відповідає за реакції настораживания й уваги, бере участь в регуляції вегетативних функцій. Ці зони відіграють важливу роль у здійсненні інстинктивного харчового, статевого і оборонної поведінки і у формуванні емоцій. Стародавня і стара кора впливають на серцево-судинну систему і дихання. Ушкодження в області старої кори можуть викликати гіперсексуальність і зміни емоційного поведінки. Роздратування певних зон призводить до реакцій насичення і задоволення. Мигдалина регулює діяльність травного тракту: облизування, ковтання, зміна шлункової секреції, перистальтику кишечника. Роздратування мигдалини впливає також і на діяльність інших внутрішніх органів: нирок, сечового міхура, матки. Таким чином, існує тісний зв’язок структур старої кори з вегетативною нервовою системою, з процесами, спрямованими на регуляцію внутрішнього середовища організму. Деякі області старої кори мають важливе значення в процесах пам’яті. Наприклад, важливою особливістю гіпокампу є здатність тривало (тижні і місяці) утримувати сліди попереднього роздратування на відміну від спинного мозку (кілька хвилин).

Більшу частину плаща становить нова кора. У неї включаються функціонально різні зони: моторні (рухові), сенсорні (чутливі) і асоціативні. Моторні зони посилають сигнали, що викликають чітко скоординовані рухові реакції. Ця область розташовується в пре-центральній звивині (основна) і на медіальній поверхні кори (додаткова). Для рухової області кори характерна строго топическая організація розподілу рухових функцій. Проекції різних м’язів розташовані в певній послідовності попереду центральної звивини. М’язи різних частин тіла представлені нерівномірно. Найбільші проекції мають м’язи пальців, лицьова мускулатура, мову. Поразка моторної кори викликає паралічі, особливо помітно проявляються в кистях рук, стопах, мімічної мускулатуру.

Сенсорні зони отримують афферентную інформацію від специфічних ядер таламуса. У кожній півкулі виділяються первинні зони представництва соматичної і вісцеральної чутливості. Ці зони позначаються як перша і друга соматосенсорні зони кори. Перша соматосенсорна зона розташована в задній центральній звивині і має велику площу. До неї надходять волокна від заднього вентрального ядра таламуса. Найбільшу поверхню займає представництво рецепторів кистей рук, голосового апарату та особи, найменшу – тулуба, стегна і гомілки. Ця різниця зумовлена кількістю рецепторів в шкірі тулуба і в найбільш чутливих ділянках – губах, мові, пальцях.

Друга соматосенсорна зона розташовується вентральнее першою, в сильвиевой борозні. До неї надходять волокна від клітин заднього вентрального ядра таламуса. Видалення або подразнення ділянок со-матосенсорной області призводить до втрати чутливості тієї частини тіла, яка представлена в даній ділянці кори. Головна функція соматосенсорної області полягає в інтеграції та оцінці тієї інформації, яка надходить із специфічних ядер таламуса. Тут відбувається оцінка інтенсивності відчуттів, виявлення подібності та відмінності відчутних подразнень.

Первинної проекційної областю кори є внутрішня поверхня потиличної кори в області шпорної борозни. Сюди надходять аксони нейронів зовнішнього колінчатого тіла, що доставляють в кору зорову інформацію. У першій зорової області знаходиться топографічно організоване представництво сітківки.

Слухова зона кори розташовується в латеральній борозні. Тільки невелика частина цієї зони видна на верхньому краї скроневої частки. У даній області звукові сигнали, що потрапляють в равлика; розрізняються по тону, гучності і якості. В слухову область, крім слухових шляхів, проектуються також вестибулярні аферентні волокна. Тут мається топическое представництво різних частин равлики. Зона, що лежить на периферії первинної слухової області, пов’язана з оцінкою значущості звуків. Роздратування цієї зони викликає слухові галюцинації.

Зони верхнього і нижнього скроневих випинань в лівій півкулі пов’язані з розумінням мови. Їх пошкодження призводить до втрати здатності вимовляти або розуміти вимовлені слова.

Асоціативні зони розташовуються навколо моторних і сенсорних. У них надходять аферентні імпульси різних модальностей від неспецифічних ядер таламуса. Зони, що сприймають сенсорні сигнали або посилають еферентні імпульси до нижчого центрам, мають фіксовану локалізацію в корі, в той час як асоціативні зони пов’язані з процесами вищої нервової діяльності і функціонують як єдине ціле.

Посилання на основну публікацію