Ендокринна система: гістологія

Гормони – речовини, що виробляються залозами внутрішньої секреції і виділяються в кров, механізм їх дії. Ендокринна система – сукупність ендокринних залоз, що забезпечують вироблення гормонів. Статеві гормони.

Для нормальної життєдіяльності людині потрібно безліч речовин, які надходять із зовнішнього середовища (їжа, повітря, вода) або синтезуються всередині організму. При нестачі цих речовин в організмі виникають різні порушення, які можуть призводити до серйозних захворювань. До числа таких речовин, синтезованих ендокринними залозами всередині організму, відносяться гормони.

Більшість гормонів виробляються залозами внутрішньої секреції.

Перш за все слід зазначити, що у людини і тварин є два типи залоз. Залози одного типу – слізні, слинні, потові і інші – виділяють виробляється ними секрет назовні і називаються екзокринними (від грецького exo – поза, зовні, krino – виділяти). Залози же другого типу викидають синтезовані в них речовини в омиває їх кров. Ці залози назвали ендокринними (від грецького endon – всередині), а речовини, що викидаються в кров, – гормонами.

Таким чином, гормони (від грецького hormaino – приводити в рух, спонукати) – біологічно активні речовини, що виробляються ендокринними залозами (дивись малюнок 1.5.15) або спеціальними клітками в тканинах. Такі клітини можна виявити в серці, шлунку, кишечнику, слинних залозах, нирках, печінці і в інших органах. Гормони вивільняються в кровоток і надають дію на клітини органів-мішеней, що знаходяться на відстані, або безпосередньо на місці їх утворення (місцеві гормони).

Гормони виробляються в невеликих кількостях, але тривалий час зберігаються в активному стані і з током крові розносяться по всьому організму. Основні функції гормонів це:

  • – Підтримання внутрішнього середовища організму;
  • – Участь в обмінних процесах;
  • – Регуляція росту і розвитку організму.

Будова ендокринної системи. На малюнку 1.5.15 зображені залози, які виробляють гормони: гіпоталамус, гіпофіз, щитовидна залоза, паращитовидні залози, надниркових залоз, підшлункова залоза, яєчники (у жінок) і яєчка (у чоловіків). Всі залози і клітини, які виділяють гормони, об’єднані в ендокринну систему.

Ендокринна система працює під контролем центральної нервової системи і разом з нею здійснює регуляцію і координацію функцій організму. Загальним для нервових і ендокринних клітин є вироблення регулюючих факторів.

За допомогою виділення гормонів ендокринна система, разом з нервовою, забезпечує існування організму як єдиного цілого. Розглянемо такий приклад. Якби не було ендокринної системи, то весь організм представляв би собою нескінченно заплутаний ланцюг “проводів” – нервових волокон. При цьому по безлічі “проводів” довелося б послідовно віддавати одну-єдину команду, яку можна передати у вигляді однієї “команди”, переданої “по радіо”, відразу багатьом клітинам.

Ендокринні клітини виробляють гормони і виділяють їх в кров, а клітини нервової системи (нейрони) виробляють біологічно активні речовини (нейромедіатори – норадреналін, ацетилхолін, серотонін та інші), що виділяються в синаптичні щілини.

Сполучною ланкою між ендокринної та нервової системами служить гіпоталамус, який є одночасно і нервовим утворенням, і ендокринної залозою.

Гіпоталамус – вищий центр ендокринної системи.

Він контролює і об’єднує ендокринні механізми регуляції з нервовими, будучи також мозковим центром вегетативної нервової системи. У гіпоталамусі знаходяться нейрони, здатні виробляти особливі речовини – нейрогормони, що регулюють виділення гормонів іншими ендокринними залозами. Центральним органом ендокринної системи є також гіпофіз. Решта ендокринні залози відносять до периферичних органів ендокринної системи.

Як видно з малюнка 1.5.16, у відповідь на інформацію, що надходить від центральної і вегетативної нервової системи, гіпоталамус виділяє спеціальні речовини – нейрогормони, які “дають команду” гіпофізу прискорити або сповільнити вироблення стимулюючих гормонів.

 

Крім того, гіпоталамус може посилати сигнали безпосередньо периферичним ендокринних залоз без участі гіпофіза.

До основним стимулюючим гормонів гіпофіза ставляться тиреотропний, адренокортикотропний, фолликулостимулирующий, лютеїнізуючий і соматотропний.

Тиреотропного гормону діє на щитовидну і паращитовидні залози. Він активізує синтез і виділення тиреоїдних гормонів (тироксину і трийодтироніну), а також гормону кальцитоніну (який бере участь в кальцієво обміні і викликає зниження вмісту кальцію в крові) щитовидною залозою.

Прищитоподібні залози виробляють паратгормон, який бере участь в регуляції обміну кальцію і фосфору.

Адренокортикотропний гормон стимулює вироблення кортикостероїдів (глюкокортикоїдів і мінералокортикоїдів) кірковим речовиною надниркових залоз. Крім того, клітини коркового речовини наднирника виробляють андрогени, естрогени і прогестерон (в невеликих кількостях), відповідальні, поряд з аналогічними гормонами статевих залоз, за розвиток вторинних статевих ознак. Клітини мозкової речовини надниркової залози синтезують адреналін, норадреналін і дофамін.

Фолликулостимулирующий і лютеїнізуючого гормону стимулюють статеві функції і вироблення гормонів статевими залозами. Яєчники жінок продукують естрогени, прогестерон, андрогени, а яєчка чоловіків – андрогени.

Соматотропний гормон стимулює ріст організму в цілому і його окремих органів (в тому числі зростання скелета) і вироблення одного з гормонів підшлункової залози – соматостатину, переважної виділення підшлунковою залозою інсуліну, глюкагону і травних ферментів. У підшлунковій залозі є 2 види спеціалізованих клітин, згрупованих у вигляді дрібних острівців (острівці Лангерганса дивись малюнок 1.5.15, вид Г). Це альфа-клітини, які синтезують гормон глюкагон, і бета-клітини, що продукують гормон інсулін. Інсулін і глюкагон регулюють вуглеводний обмін (тобто рівень глюкози в крові).

Стимулюючі гормони активізують функції периферичних ендокринних залоз, спонукаючи їх до виділення гормонів, що беруть участь в регуляції основних процесів життєдіяльності організму.

Цікаво, що надлишок гормонів, що виробляються периферійними ендокринними залозами, придушує виділення відповідного “тропного” гормону гіпофіза. Це яскрава ілюстрація універсального регулюючого механізму в живих організмах, що позначається як негативний зворотний зв’язок.

Крім стимулюючих гормонів, гіпофіз виробляє також гормони, які беруть безпосередню в контролі життєвих функцій організму. До таких гормонів відносяться: соматотропний гормон (про яке ми вже згадували вище), лютеотропного гормон, антидіуретичний гормон, окситоцин і інші.

  • Лютеотропний гормон (пролактин) контролює вироблення молока в молочних залозах.
  • Антидіуретичний гормон (вазопресин) затримує виведення рідини з організму і підвищує артеріальний тиск крові.
  • Окситоцин викликає скорочення матки і стимулює виділення молока молочними залозами.

Недолік гормонів гіпофіза в організмі компенсують лікарськими засобами, які заповнюють їх дефіцит або імітують їх дію. До таких препаратів належать зокрема Нордітропін® Сімплекс® (фірма “Novo Nordisk”), який надає соматотропний дію; Менопур (фірма “Ferring”), що володіє гонадотропними властивостями; Мінірін® і Реместіп® (фірма “Ferring”), що діють подібно ендогенному вазопрессину. Ліки застосовують і в тих випадках, коли з якихось причин потрібно придушити активність гормонів гіпофіза. Так, препарат Декапептил депо (фірма “Ferring”) блокує гонадотропну функцію гіпофіза і пригнічує вивільнення лютеїнізуючого і фолікулостимулюючого гормонів.

Рівень деяких гормонів, контрольованих гіпофізом, схильний до циклічних коливань. Так, менструальний цикл у жінок визначається місячними коливаннями рівня лютеїнізуючого і фолікулостимулюючого гормонів, які виробляються в гіпофізі і впливають на яєчники. Відповідно рівень гормонів яєчників – естрогену і прогестерону – коливається в такому ж ритмі. Яким чином гіпоталамус і гіпофіз управляють цими біоритмами – до кінця не ясно.

Є й такі гормони, вироблення яких змінюється по ще не зрозумілим до кінця причин. Так, рівень кортикостероїдів і гормону росту чомусь коливається протягом доби: досягає максимуму вранці, а мінімуму – опівдні.

Механізм дії гормонів. Гормон зв’язується рецепторами в клітинах-мішенях, при цьому активуються внутрішньоклітинні ферменти, що призводить клітину-мішень у стан функціонального збудження. Надмірна кількість гормону діє на виробляє його залозу або через вегетативну нервову систему на гіпоталамус, спонукаючи їх до зниження вироблення цього гормону (знову негативний зворотний зв’язок!).
Дружна і злагоджена робота всіх органів ендокринної системи є запорукою нормальної життєдіяльності нашого організму.

Навпаки, будь-який збій в синтезі гормонів або порушення функцій ендокринної системи призводить до неприємних для здоров’я наслідків. Наприклад, при нестачі соматотропіну, що виділяється гіпофізом, дитина залишається карликом.

Всесвітньою організацією охорони здоров’я встановлено зростання середньої людини – 160 см (у жінок) і 170 см (у чоловіків). Людина нижче 140 см або вище 195 см вважається вже дуже низьким або дуже високим. Відомо, що римський імператор Маскіміліан мав зріст 2,5 м, а єгипетська карлиця Агібе була зростанням всього 38 см!

Недолік гормонів щитовидної залози у дітей призводить до розвитку розумової відсталості, а у дорослих – до уповільнення обміну речовин, зниження температури тіла, появи набряків.

Відомо, що при стресі збільшується вироблення кортикостероїдів і розвивається “синдром нездужання”. Можливості організму пристосовуватися (адаптуватися) до стресу багато в чому залежать від здатності ендокринної системи швидко відповідати зниженням вироблення кортикостероїдів.

При нестачі інсуліну, виробленого підшлунковою залозою, виникає важке захворювання – діабет.

Варто зазначити, що в міру старіння (природного згасання організму) складаються різні співвідношення гормональних компонентів в організмі.

Так спостерігається зменшення утворення одних гормонів і збільшення інших. Зменшення активності ендокринних органів відбувається з різною швидкістю: до 13-15 років – наступає атрофія вилочкової залози, концентрація в плазмі крові тестостерону у чоловіків поступово знижується вже після 18 років, секреція естрогенів у жінок зменшується після 30 років; продукція гормонів щитовидної залози обмежується тільки до 60-65 років.

Статеві гормони. Існують два види статевих гормонів – чоловічі (андрогени) і жіночі (естрогени). В організмі і у чоловіків, і у жінок присутні обидва види. Від їх співвідношення залежить розвиток статевих органів і формування вторинних статевих ознак у підлітковий період (збільшення грудних залоз у дівчаток, поява волосся на обличчі і огрубіння голосу у хлопчиків тощо). Вам, напевно, доводилося бачити на вулиці, в транспорті бабусь з грубим голосом, вусиками і навіть борідкою. Пояснюється це досить просто. З віком у жінок знижується вироблення естрогену (жіночих статевих гормонів), і може трапитися, що чоловічі статеві гормони (андрогени) стануть переважати над жіночими. Звідси – і огрубіння голосу, і надмірне оволосіння (гірсутизм).

Як відомо чоловіки, хворі на алкоголізм страждають вираженою фемінізацією (аж до збільшення грудних залоз) і імпотенцією. Це теж результат протікання гормональних процесів. Багаторазовий прийом алкоголю чоловіками призводить до придушення функції яєчок і зниження в крові концентрації чоловічого статевого гормону – тестостерону, з яким ми зобов’язані почуттям пристрасті і статевого потягу. Одночасно наднирники збільшують вироблення речовин, близьких за будовою до тестостерону, але не надають на чоловічу статеву систему активує (андрогенного) дії. Це обманює гіпофіз, і він зменшує своє стимулюючий вплив на наднирники. В результаті вироблення тестостерону ще більше зменшується. При цьому введення тестостерону мало допомагає, так як в організмі алкоголіка печінка перетворює його в жіночий статевий гормон (естрон). Виходить, що лікування тільки погіршить результат. Так що чоловікам доводиться вибирати, що для них важливіше: секс чи алкоголь.

Важко переоцінити роль гормонів. Їх роботу можна порівняти з грою оркестру, коли будь-який збій або фальшива нота порушують гармонію. На основі властивостей гормонів створено багато лікарських препаратів, що застосовуються при тих чи інших захворюваннях відповідних залоз. Більш детальна інформація про гормональні препарати представлена в розділі 3.3.

Посилання на основну публікацію