Антидепресанти

Депресія – хворобливий стан, що характеризується пригніченим або тужливим настроєм, почуттям провини і зниженням психічної активності в поєднанні з руховими розладами і, як правило, порушеннями в роботі внутрішніх органів (втрата апетиту, схуднення, запор, зміна серцевого ритму і інші). За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я близько 5% населення земної кулі страждають депресією, а у 10% людей депресія виникає в той чи інший період життя.

Механізми розвитку депресії до кінця не з’ясовані. Однак відомо, що при депресивних станах у нашому організмі зменшується вміст нейромедіаторів (серотоніну і норадреналіну), і, отже, знижується активність передачі імпульсів в синапсах, де “працюють” ці посередники.

Антидепресанти – лікарські засоби, що зменшують прояви депресії. Вони діють за рахунок викликається ними накопичення серотоніну і норадреналіну в центральній нервовій системі, тобто або запобігають зворотне захоплення цих нейромедіаторів пресинаптичної мембраною (точка 6 на малюнку 2.1.1), або перешкоджають їх руйнування в синаптичної щілини (точка 7 на малюнку 2.1.1 ). Розглянемо цей процес докладніше.

Запобігають зворотне захоплення нейромедіаторів (точка 6) так звані трициклічніантидепресанти (в молекулі яких зосереджені три цикли). Перелічимо найбільш відомі з них: іміпрамін, амітриптилін, доксепин, піпофезин, тианептин і інші. Поряд з пригніченням зворотного захоплення нейромедіаторів, вони впливають на вегетативну нервову систему, а тому викликають множинні ефекти, в тому числі побічні, поява яких обмежує їх застосування. Більшість побічних явищ трициклічнихантидепресантів безпечно, однак, вони викликають неприємні відчуття, а це може позначитися на дисциплінованості пацієнта щодо прийому ліків. Такий препарат потрібно приймати тривалий час, тижнями, тому можуть виникнути певні проблеми. Часто з’являються сонливість або, навпаки, безсоння, затуманення зору, тремтіння всього тіла або його частин, зниження артеріального тиску при різкій зміні положення тіла з горизонтального у вертикальне (ортостатичнагіпотензія), аритмія, затримка сечовипускання, сухість у роті, збільшення в масі тіла, порушення статевої функції.

Деякі речовини, які не є по структурі трициклічними сполуками, також перешкоджають зворотному захопленню нейромедіаторів, але вони діють більш вибірково, тобто блокують зворотне захоплення серотоніну, практично не впливаючи на захоплення норадреналіну. До числа таких речовин відносяться: пароксетин, сертралін, флувоксамін, флуоксетин. Ці препарати стали застосовуватися в останні роки (їх називають антидепресантами “другого покоління”). Вони рідше викликають побічні явища, так як діють більш вибірково.

Інша група антидепресантів – так звані інгібітори моноаміноксидази (МАО). МАО – це фермент, що руйнує в синаптичної щілини норадреналін і серотонін. Інгібітори МАО запобігають окисленню (розпад) нейромедіаторів, викликають їх накопичення в синапсі і підсилюють передачу імпульсу від нейрона до нейрона (точка 7 на малюнку 2.1.1).

Дія інгібіторів МАО поширюється не тільки на центральну нервову систему, а й на периферичні тканини, що дає безліч небажаних ефектів, в тому числі синдром, який отримав назву “ефект сиру”. Справа в тому, що в багатьох харчових продуктах, особливо в сирі, копченині, міститься тирамін, руйнується в організмі за участю МАО. Втрата активності моноаміноксидази спричиняє накопичення тираміну в тканинах, а це може спровокувати гіпертонічний криз, оскільки тирамін перетворюється в норадреналін, що володіє потужним судинозвужувальну впливом.

Згодом з’ясувалося, що існують два різновиди МАО – А та В. МАО типу В окисляє в основному дофамін, а типу А – норадреналін, серотонін і тирамін. На підставі цих даних були отримані речовини, вибірково пригнічують МАО (селективні інгібітори МАО) різних типів, які практично не викликають накопичення тираміну і дають менше побічних ефектів. До таких ліків відносяться, наприклад, Пірліндол і моклобемід.

Всі антидепресанти, незалежно від механізму дії, покращують настрій і загальний психічний стан пацієнта. Однак за сумою фармакологічних властивостей вони відрізняються один від одного. Так, іміпрамін стимулює психіку (викликає ейфорію, збудження), в той час як у амитриптилина, доксепина і деяких інших препаратів антидепресивний ефект поєднується з протівотревожним і заспокійливим.

Оскільки надмірне накопичення нейромедіаторів може привести до токсичних ефектів, трициклічніантидепресанти не призначають одночасно з інгібіторами МАО. Інтервал між прийомом цих препаратів повинен бути не менше півтора-двох тижнів.

...
ПОДІЛИТИСЯ: