Логарифми

Історично вперше необхідність здійснення дій з багатозначними числами з’явилася у астрономів і мореплавців. Здійснюючи різні розрахунки, пов’язані безпосередньо з родом їх діяльності виникла так само і потреба у використанні і застосуванні на практиці логарифмічних обчислень.

У 1590 р швейцарський вчений Бюрги склав перші таблиці логарифмів. Деякий час по тому такі таблиці розробив і шотландський математик Непер, незалежно від Бюрги. Спочатку Непер брав за основу в логарифмах своєї таблиці числа близькі до одиниці. Лише трохи пізніше він спільно зі своїм співробітником Брігген перевели їх на підставу рівне десяти.

Найголовнішою і необхідною функцією логарифмів вважається зведення до мінімуму таких трудомістких процесів як ділення, множення, піднесення до степеня. Саме за допомогою логарифмів можна привести ці дії в звичним додавання і віднімання.

Логарифмом числа А по підставі b вважається такий показник ступеня x, в яку потрібно звести число b для того, щоб отримати число A.

Для обчислення логарифмів, а так само рішення логарифмічних рівнянь і нерівностей необхідно ознайомитися з властивостями логарифма:
Тема логарифма нерозривно пов’язане з поняттям числа е.

Для вирішення логарифмів найбільш зручним підстава є число 10. Проте, для теоретичного дослідження і вивчення логарифмів набагато зручніше взяти за основу число е.

Число е є ірраціональним. е = 2.718281828459045

Натуральний логарифм – це логарифм з основою е. Загальноприйнята позначення такого логарифма – lnA

Десятковий логарифм – логарифм, узятий по підстави 10. Такі логарифми позначаються lgA.
Lg1 = 0 Логарифми по підставі 10, таких чисел як 10, 100, 1000 рівні 1, 2 і 3.

Посилання на основну публікацію